Дитяча урологія

• вроджені вади розвитку;
• занедбані застудні захворювання;
• хронічні вірусні та інші інфекції;
• дитячий травматизм;
• пухлинні процеси;
• несвоєчасне відвідування дитячих лікарів.

• цистит (запалення оболонки сечового міхура);
• пієлонефрит (захворювання ниркових балій);
• енурез (нетримання сечі);
• гідронефроз (порушення відтоку сечі);
• варикоцеле (розширення вен сім’яного канатика);
• міхурово-сечовідний рефлюкс (порушення відтоку сечі);
• кіста або полікістоз нирок (заміщення здорової тканини новоутвореннями);
• баланопостит (запалення крайньої плоті у хлопчиків);
• крипторхізм (розташування яєчок поза калиткою);
• фімоз (звуження вихідного отвору крайньої плоті);
• гіпоспадії або епіспадії (викривлення статевого члена);
• сінехії (зрощення статевих губ).

• нетримання сечі;
• часті сечовипускання;
• болі при сечовипусканні;
• зміна кольору сечі, рясний осад, неприємний запах;
• болі знизу живота, попереку з підвищенням температури тіла;
• патологічні зміни розмірів та форм статевих органів.

• бесіда з батьками та маленьким пацієнтом, аналіз медичної карти.
• загально-клінічний огляд.
• локальне обстеження зовнішніх статевих органів.
• лабораторні аналізи крові, сечі.
• УЗД нирок та сечового міхура.
• цистографія, урофлометрія.
• додаткові обстеження за потреби: комп'ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія та інші.

Комбінація цих методів допомагає лікарю своєчасно та точно діагностувати захворювання та розробити відповідний комплексний план консервативного та/або хірургічного лікування.

Лікування урологічної патології у дітей може включати застосування ліків, місцеву фармакотерапію, малоінвазивні оперативні втручання, а також реконструктивні та пластичні хірургічні операції.

Після встановлення діагнозу, для дитини розробляється індивідуальний план лікування, графік повторних оглядів для контролю та динамічного спостереження, своєчасної корекції лікування. При необхідності дитина скеровується до інших суміжних фахівців, лабораторне та інструментальне дообстеження.