Електронейроміографія

Електронейроміографія дає уявлення про характер ураження нервів: демієлінізуючий (ураження мієлінової оболонки) або аксональний (ураження осьового циліндра).

Існує два основні  методи проведення електронейроміографії: стимуляційна та голчаста.

• Голчаста ЕНМГ (або локальна) – метод реєстрації та вивчення біоелектричної активності рухових волокон та рухових одиниць м'яза за допомогою голчастих електродів при їх введенні у м’яз, у стані спокою та при довільній активації м'язів. Голчасту ЕНМГ частіше застосовують при підозрі на наявність захворювань мотонейронів (спінальної аміотрофії, бічного аміотрофічного склерозу, тощо), власне м’язів (міопатії, запальні захворювання та ін.).  

• Стимуляційна ЕНМГ – метод реєстрації та вивчення біоелектричної активності м'язів та периферичних нервів, що викликається електричним стимулом. Стимуляційна ЕНМГ включає визначення параметрів м'язової відповіді (М-відповіді), швидкості проведення імпульсу по руховим і чутливим нервам. Стимуляційна ЕНМГ частіше використовується при патології периферичних нервів (травматичних і компресійних невропатій (тунельних синдромів), поліневропатій різного генезу), патології нервово-м’язової передачі (міастенії).  

Як правило, в діагностиці патології нервово-м’язової системи використовується комплекс електроміографічних методик (електронейроміографія), які доповнюють один одного і дозволяють диференціювати різні захворювання, визначити характер патологічного процесу і його перебіг.

• Тунельний синдром (нерв затискає в кістковому каналі сухожильних м’язів).
• Грижі міжхребцевих дисків та корінцевої системи.
• Ураження м’язів та порушення м’язового тонусу (міастенії, м’язові дистрофії).
• Ураження нервів (нейропатія лицьового нерва, полінейропатія, невралгія різного генезу, тощо).
• Травми та переломи верхніх та нижніх кінцівок.

Лікарі також призначають електронейроміографію при патологіях інших органів і систем:

• патологія міжхребцевих дисків;
• цукровий діабет;
• після хіміотерапії;
• травматичні ураження тканин периферичних нервів;
• хронічні захворювання з’єднувальної тканини;
• синдром стискання нервів сухожилля або кісток;
• вроджені та/або спадкові зміни у структурі нервових волокон;
• хвороби, пов’язані з порушенням цілісності оболонки нервового волокна.

Електронейроміографію можуть призначати пацієнтам зі скаргами на:

• м’язові болі, спазми, судоми, слабкість у ногах чи руках;
• біль під час рухів;
• підвищену або знижену чутливість;
• оніміння в кінцівках;
• відчуття втоми в кінцівках;
• порушення рухової функції;
• перекос обличчя з не закриванням ока;
• не можливість утримати предмети в руці;
• затруднення встояти на носочках або п’яточках.

• порушення шкірного покрову;
• напади стенокардії, гіпертонічний криз на момент проведення дослідження;
• підвищена температура тіла.

За добу до обстеження потрібно припинити приймати міорелаксанти, антихолінестеразні, які впливають на процеси передачі нервових імпульсів. Протягом трьох діб до процедури потрібно виключити вживання алкоголю.

Процедура полягає в тому, що на організм людини впливають низькоінтенсивними електричними імпульсами, з фіксацією реакції у відповідь на спеціальному обладнанні.

Перебіг процедури електронейроміографії залежить від іі методу.

Так, стимуляційна електронейроміографія проводиться шляхом накладання поверхневих електродів на м'яз або проекцію нерву та стимуляцію відповідного нерву електричним струмом з подальшою реєстрацією відповіді. Цей метод широко застосовується для діагностики ступеня порушення функції нерву та локалізації ураження.

Голкова електронейроміографія проводиться наступним чином. В м’яз вводиться тонкий голчастий електрод, який і реєструє активність м’язів в спокої і при скороченні.

Тривалість процедури – від 30 до 60 хвилин. Ділянки шкіри, яких будуть торкатися електродами, ретельно оброблюються антисептичним засобом.

В Медичному центрі «Аксіома» використовується обладнання експертного класу – комп'ютерний комплекс «Нейро-ЕМГ-Мікро». Усі дослідження ми проводимо за міжнародними протоколами.