Полінейропатія

Полінейропатія – це захворювання, а точніше симтомокомплекс ураження периферичного відділу нервової системи, що характеризується розповсюдженим пошкодженням периферичних нервових волокон з розвитком парезів, трофічних та вегетосудинних порушень, а також невірним сприйняттям болю та температури.

Полінейропатія не є самостійним захворюванням, але натомість є проявом ураження периферичної нервової системи, що може бути викликаним безліччю причин. Це  може бути результат травмування, інфекційних захворювань, порушень обмінних процесів в організмі, дії токсичних речовин та спадковості.

Найчастіше страждають на це захворювання люди, що хворіють на цукровий діабет.

Види полінейропатії

Одним з розповсюдженим захворюванням периферичної нервової системи являється саме полінейропатія. Класифікація хвороби розділяється на декілька груп: по типу ураження волокон та швидкості розвитку захворювання та по причині виникнення.

По швидкості розвитку полінейропатія буває такою.

• Гостра. Розвиток стрімкий протягом менш ніж 4 тижні.
• Підгостра. Розвинення спостерігається від 4 до 8 тижнів.
• Хронічна полінейропатія по тривалості ураження займає більш ніж 8 тижнів. Часті причини появи хвороби – зловживання алкоголем, недостатня кількість в організмі людини вітаміну В, спадкові причини. При наявності цукрового діабету як правило у людини виникає полінейропатія діабетична.

В залежності від типу ураження полінейропатія поділяється на:

• моторну - виникає внаслідок порушення роботи рухових нервів;
• сенсорну, коли страждають нервові закінчення, що забезпечують чутливість;
• моторно-сенсорна являється змішаною формою при якій переважають рухові порушення;
• сенсорно-моторна полінейропатія також відноситься до змішаного типу, при якій більш виражені порушення чуттєвості;
• вегетативна полінейропатія обумовлена порушенням роботи внутрішніх органів, спостерігаються зміни тонусу роботи судин та пов‘язані з ними трофічні порушення.

Основні причини полінейропатії

Хвороба може виникнути через різні фактори та обставини. Проте в більшості випадків основною причиною стає цукровий діабет I або II типу, саме тому, що патологія діє на роботу судин, які поставляють поживні речовини до нервових закінчень та викликають порушення обмінних процесів мієлінової оболонки нервових волокон, що призводить до їх ураження.

Основні причини полінейропатії:

• метаболічні порушення
• спадковість;
• дефіцит вітамінів;
• онкологічні захворювання;
• зловживання алкоголем;
• автоімунні захворювання;
• перенесені інфекційні захворювання;
• контакт з токсичними речовинами;
• вплив шкідливих факторів оточуючого середовища;
• нестача надходження до організму поживних речовин, мікроелементів, мінералів.

Більш рідкісні причини виникнення захворювання:

• СНІД;
• паління;
• похилий вік;
• вірус імунодефіциту людини;
• вживання наркотичних засобів.

Симптоми полінейропатії

В залежності від того які нервові волокна задіяні в патологічному процесі (бувають чутливі, рухові, вегетативні) виділяють різні фактори розвитку захворювання полінейропатія. Симптоми в залежності від цього поділення бувають:

• при чутливих симптомах пацієнти жаліються на оніміння, виникнення «мурашок» в кистях та/або стопах, нестійкість при ході, що збільшується в темряві або при закритих очах;
• рухливі симптоми характеризуються розвиненням незручності, слабкості в верхніх та/або в нижніх кінцівках (насамперед страждають кисті та стопи), відбуваються порушення дрібної моторики, утруднення при ходьбі;
• до вегетативних симптомів слід віднести коливання артеріального тиску, труднощі в роботі серця, діарею та запори, сухість шкіри або підвищену пітливість, зниження лібідо, порушення ерекції.

При полінейропатії може виникати як ізольоване, так і поєднане ураження нервових волокон. Саме цей фактор сигналізує яку клінічну картину буде мати полінейропатія. Лікування призначається в індивідуальному порядку та залежить від всіх наявних проявів хвороби.

Спеціалістами медичного центру «Аксіома» використовуються наступні методи діагностики та лікування полінейропатії

• Консультація лікаря-невролога для встановлення діагнозу, пошуку причини захворювання та призначення лікування.
• Забір лабораторних аналізів, призначених лікарем для встановлення причини захворювання.
• Електронейроміографія, що дозволяє точно встановити які саме нерви уражені, та в якому обсязі.
• Консультація суміжних спеціалістів за потреби, наприклад ендокринолога, ревматолога, ортопеда-травматолога та ін.
• Підбір відповідного медикаментозного лікування, немедикаментозних методів та надання рекомендацій зі способу життя.
• Підбір комплексу вправ та заняття з фізичним терапевтом, для боротьби з чутливими та руховими порушеннями, викликаними захворюванням.